Я бачу навколо каміння і квіти,
Міста і вокзали, і сонце і сніг...
Я буду чекати, я буду хотіти,
Їх бачити знову, і знову до них!
Я їду додому!
До тебе додому!
Де очі знайомі і завжди нові.
Я їду додому!
До тебе додому!
Які ж вони довгі, ці ночі і дні.
А знаєш, буває, коли я не можу
Піднятися далі в полоні оков.
Але від чуваю, невидима сила
Мене підіймає і знову і знов!
Як хочеться думати про це і казати ці слова....